охайний
ОХА́ЙНИЙ, а, е.
1. Старанно, чисто і дбайливо одягнений.
В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він [М. Коцюбинський] перебув тут вік свій нелегкий Над статистичним ділом невеселим (М. Рильський);
Разуєв прибув з відпустки. Посвіжілий, охайний, штани напрасовані, комірець накрохмалений (В. Логвиненко);
// Який любить чистоту; чистий, чепурний.
Таке було [дитя] кукібне, таке було охайне (Ганна Барвінок);
Конюх – дід Зінько – охайний воду з присвистом дає (М. Рудь);
Всі котячі дуже охайні, постійно “вмиваються” (з навч. літ.);
// Нічим не забруднений; чистий.
– То це у вас на камбузі, товаришу Біленький, зберігається такий охайний посуд? – запитав він, указуючи на чайник (Д. Ткач);
Лобода озирнувся, і глибоко прихована посмішка заграла в нього на охайнім обличчі (Іван Ле).
2. Чисто, старанно прибраний (про приміщення і т. ін.).
Осінніми вечорами вона рано світила світло .. і, сидячи у своїй охайній хатинці, часто поглядала на двері (М. Коцюбинський);
Він .. повісив шинель на цвях і сів на стільчик, з насолодою прислухаючись до тиші і вдихаючи чисте повітря охайного людського житла (З. Тулуб);
Не треба було багато світла, щоб роздивитись внутрішність цієї достатньої розміром і досить охайної кімнати (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)