охранка
ОХРА́НКА, и, ж., розм.
У царській Росії – орган таємного поліцейського нагляду.
[Нечай:] Я певен, що за вашою квартирою стежить охранка, адже ви під суворим наглядом (Л. Смілянський);
Царська охранка з ніг збивалася, вишукуючи учасників замаху на генерал-ад'ютанта Дрентельна (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)