охранка
ОХРА́НКА, и, ж., розм. У дореволюційній Росії — орган таємного поліцейського нагляду.
[Нечай:] Я певен, що за вашою квартирою стежить охранка, адже ви під суворим наглядом (Сміл., Черв. троянда, 1955, 89);
Царська охранка з ніг збивалася, вишукуючи учасників замаху на генерал-ад’ютанта Дрентельна (М. Ол., Леся, 1960, 64).
Словник української мови (СУМ-11)