оцей
ОЦЕ́Й, оця́, оце́, займ., вказ.
Підсил. до цей; ось цей.
Тяжко мені, Боже милий, Носити самому Оці думи (Т. Шевченко);
Йому починав подобатися оцей немилосердний брехун (М. Стельмах);
Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)