оціпенілий
ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко.
1. Дієпр. акт. до оціпені́ти.
Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на .. велетенський щит (О. Довженко).
2. у знач. прикм. Який став нерухомим, занімів.
Оціпеніле тіло;
// Який утратив чутливість.
Оленці байдуже те все – тепер уже ніщо не може пройняти її оціпенілої душі (Д. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)