оціпенілий — Орфографічний словник української мови

оціпенілий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до оціпеніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
оціпенілий — ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. акт. до оціпені́ти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на .. велетенський щит (О. Довженко). 2. у знач. прикм. Який став нерухомим, занімів. Оціпеніле тіло; // Який утратив чутливість. Словник української мови у 20 томах
оціпенілий — ОЦІПЕНІ́ЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до оціпені́ти. Оціпенілий, зіщулений від страху і захоплення.., дивиться Розгуляєв на.. велетенський щит (Довж., Зач. Десна, 1957, 451); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах