очарування
ОЧАРУВА́ННЯ, я, с., рідко.
Дія за знач. очарува́ти і стан за знач. очарува́тися.
Всі ми, присутні, під враженням співу повмовкали з очарування (О. Кобилянська);
Таки ж бо справжнє єсть очарування, Коли ото старенький Єлисей Або Тодось вам юшки насипає (М. Рильський);
Музика знов звучить у моїх вухах і очарування охоплює мене (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)