очарування

ОЧАРУВА́ННЯ, я, с., рідко. Стан за знач. очарува́ти і очарува́тися.

Всі ми, присутні, під враженням співу повмовкали з очарування (Коб., III, 1956, 222);

Таки ж бо справжнє єсть очарування, Коли ото старенький Єлисей Або Тодось вам юшки насипає (Рильський, Зграя.., 1960, 33);

Музика знов звучить у моїх вухах і очарування охоплює мене (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 58).

Значення в інших словниках

1. очарування — очарува́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. очарування — -я, с., рідко. Стан за знач. очарувати і очаруватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. очарування — ОЧАРУВА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. очарува́ти і стан за знач. очарува́тися. Всі ми, присутні, під враженням співу повмовкали з очарування (О. Кобилянська); Таки ж бо справжнє єсть очарування, Коли ото старенький Єлисей Або Тодось вам юшки насипає (М.  Словник української мови у 20 томах