оченята
ОЧЕНЯ́ТА, я́т, мн.
Зменш.-пестл. до о́чі.
За карії оченята, За чорнії брови Серце рвалося, сміялось, Виливало мову (Т. Шевченко);
Дитя дивилось темно-карими оченятами на Марію і посміхалось (І. Цюпа);
Крутоноженко, видно, вже трохи одійшов і надумався. Оченята вже починають перебігати з кутка в куток (В. Винниченко);
* Образно. Синій пролісок в траві Підводить оченята (А. Малишко).
Скособо́чити о́чі (оченя́та, очи́ма) див. скособо́чити;
Терно́ві о́чі (очи́ці, оченя́та) див. о́ко¹.
◇ (1) Ски́нути оченя́тами (д) див. скида́ти.
Словник української мови (СУМ-20)