очеретина
ОЧЕРЕ́ТИНА.
ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж.
1. Стебло очерету.
Пустотливий білявий хлопчисько .. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб);
Вітер-зимовик тужно, заупокійно свистів в очеретини (В. Дрозд);
* У порівн. Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка (І. Нечуй-Левицький).
2. Збірн. до очере́т.
В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка (Дніпрова Чайка).
Словник української мови (СУМ-20)