очеретина

ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж. Стебло очерету.

В темряві никне ріка, Чуть лиш, як плеще, як стогне над нею Очеретина суха та гнучка (Дн. Чайка, Тв., 1960, 254);

Пустотливий білявий хлопчисько.. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (Тулуб, В степу.., 1964, 53);

*У порівн. Перед нею стояв молодий панич, високий, як очеретина, тонкий, як дошка (Н.-Лев., II, 1956, 57).

Значення в інших словниках

1. очеретина — очерети́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. очеретина — -и, ж. Стебло очерету.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. очеретина — ОЧЕРЕ́ТИНА. ОЧЕРЕТИ́НА, и, ж. 1. Стебло очерету. Пустотливий білявий хлопчисько .. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб); Вітер-зимовик тужно, заупокійно свистів в очеретини (В. Дрозд); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах