очеретинка

ОЧЕРЕТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до очерети́на.

Тонку очеретинку Рибалонька зломив І з неї він сопілку Ножем собі зробив (Пісні та романси.., II, 1956, 202);

Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу.. Закинути [вудку] з математичною точністю під якусь далеку очеретинку.. — це було для нього звичайне діло (Рильський, Веч. розмови, 1964, 55);

Лідія Андріївна і Наташа здавалися очеретинками в своїх чорних пальтах з довгими креповими вуалями (Тулуб, В степу… 1964, 189).

Значення в інших словниках

1. очеретинка — очерети́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. очеретинка — [очеиреитинка] -нкие, д. і м. -н'ц'і, р. мн. -нок  Орфоепічний словник української мови
3. очеретинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до очеретина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. очеретинка — ОЧЕРЕТИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до очерети́на. Справжньою втіхою було дивитись, як ловив Михайло Іванович рибу .. Закинути [вудку] з математичною точністю під якусь далеку очеретинку .. – це було для нього звичайне діло (М.  Словник української мови у 20 томах
5. очеретинка — Очеретинка, -ки ж. 1) ум. отъ очеретина. 2) Трубка изъ камыша.  Словник української мови Грінченка