очманіло
ОЧМАНІ́ЛО, розм.
Присл. до очмані́лий 2.
Він знову сів, витираючи хустинкою чоло, все ще очманіло поводячи очима (А. Дімаров);
Нестямно ридаючи, вибіг [Трохим Іванович] на подвір'я, одчинив хвіртку, очманіло глянув на людину, що стояла біля воріт (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)