очманіло
ОЧМАНІ́ЛО, розм. Присл. до очмані́лий 2.
Він знову сів, витираючи хустинкою чоло, все ще очманіло поводячи очима (Дім., Ідол, 1961, 126);
Нестямно ридаючи, вибіг [Трохим Іванович] на подвір’я, одчинив хвіртку, очманіло глянув на людину, що стояла біля воріт (Шиян, Гроза.., 1956, 440).
Словник української мови (СУМ-11)