ошатний
ОША́ТНИЙ, а, е.
1. Гарно, святково вдягнений.
Перед нею з'явився омріяний принц – ошатний, культурний і з лиця набагато кращий за Халявку (П. Панч);
Мов краля із вілли, Вийшла хазяйка. Ошатна, ясна (І. Вирган);
Пісні та сміх ошатної юрми щоночі там лунали (М. Драй-Хмара);
// Гарно, святково прибраний, прикрашений.
Знову їхав [Гаркуша] .. по широкій ошатній вулиці (Л. Дмитерко);
// Який має гарний, привабливий вигляд.
Під небом зелено стоїть гарненька ошатна копичка (М. Стельмах);
Плечистий, ошатний дуб стоїть на околиці села самотиною (Є. Гуцало).
2. Гарний, святковий (про одяг, убрання і т. ін.).
Входить Ніна, помолоділа, прекрасна, в ошатному вечірньому туалеті (І. Кочерга);
Гарне взуття – важлива деталь ошатного вбрання (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)