павучий
ПАВУ́ЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до паву́к 1.
– Тісно в тебе тут, – привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (М. Стельмах);
// Формою схожий на павука; павукастий.
Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте (М. Бажан).
2. перен. Який відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю.
– Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)