павучий

ПАВУ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до паву́к 1.

— Тісно в тебе тут, — привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (Стельмах, І, 1962, 113);

// Формою схожий на павука; павукастий.

Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте (Бажан, І, 1946, 118).

2. перен. Який відзначається рисами експлуататора, жорстокістю, підступністю, хитрістю.

— Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи (Панч, II, 1956, 99).

Значення в інших словниках

1. павучий — паву́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. павучий — -а, -е. 1》 Прикм. до павук 1). || Формою схожий на павука; павукастий. 2》 перен. Який відзначається рисами експлуататора, жорстокістю, підступністю, хитрістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. павучий — ПАВУ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до паву́к 1. – Тісно в тебе тут, – привітавшись, оглядає [Плачинда] майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами (М. Стельмах); // Формою схожий на павука; павукастий.  Словник української мови у 20 томах