палильник

ПАЛИ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто займається паленням, обпалюванням чого-небудь.

Палильник працює біля палильної печі (із журн.).

Значення в інших словниках

1. палильник — пали́льник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. палильник — -а, ч. Той, хто займається паленням, обпалюванням чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. палильник — ПАЛИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається паленням, обпалюванням чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах