пандекти
ПАНДЕ́КТИ, ів, мн. (одн. панде́кт, у, ч.), юр., іст.
Збірники, які містять у собі повний виклад матеріалів, що стосуються якого-небудь питання.
Пандекти містять систематизовану інформацію;
// У стародавньому Римі – звід юридичних рішень, що мали силу закону.
Пандекти складали у VI ст. до н. е. у Візантії за часів імператора Юстініана (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)