пантелик
ПАНТЕЛИ́К, у, ч.:
◇ Збива́ти / зби́ти з пантели́ку (діал. з пли́гу) див. збива́ти;
(1) Зби́тий з пантели́ку (д) див. збива́ти;
Зби́тий з пантели́ку див. зби́тий;
(2) Зби́то з пантели́ку (д) див. збива́ти;
(3) З пантели́ку – несподіваний, раптовий.
Тільки прибадьорився старий, ввійшов у форму – і раптом така смерть з пантелику (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)