панщанник
ПАНЩА́ННИК, а, ч., іст.
Селянин, що відробляв панщину; кріпак.
Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)ПАНЩА́ННИК, а, ч., іст.
Селянин, що відробляв панщину; кріпак.
Давні панщанники понаставляли вуха та слухали Берка (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)