паняночка
ПАНЯ́НОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до паня́нка.
– Яка хороша паняночка, – мовила [бабуся], усміхаючись. – Позвольте мені вашу рученьку поцілувати (Панас Мирний);
* У порівн. – Дивіться, дивіться, добрі люди, що в мене молодиця, як калина, як яблучко, як дівочка, як паняночка! (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)