паняночка
ПАНЯ́НОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до паня́нка.
— Яка хороша паняночка, — мовила [бабуся], усміхаючись. — Позвольте мені вашу рученьку поцілувати (Мирний, ІІІ, 1954, 299);
*У порівн. — Дивіться, дивіться, добрі люди, що в мене молодиця, як калина, як яблучко, як дівочка, як паняночка! (Вовчок, І, 1955, 14).
Словник української мови (СУМ-11)