панібрат
ПАНІБРА́Т, а, ч., розм.
Добре знайомий, задушевний приятель.
– Постій, кричу, постій, Семене, Це ж я, твій друг і панібрат, А ти... ти думав – Калістрат? (О. Олесь);
// Такий, як хто-небудь за становищем, освітою і т. ін.; рівня.
Його докірливо спинила Марта: – Не займай, сину, вона тобі – не панібрат (Г. Косинка);
* У порівн. Уже Огонь не став його лякать. Звірюка думає: “Чого його бояться? Зо мною він як панібрат” (Є. Гребінка).
Словник української мови (СУМ-20)