панійка
ПА́НІЙКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до па́ні.
В хаті панійка тонка Крутить пана товстяка (Л. Глібов);
Молоді панійки реготались, панночки для виду поопускали очі у землю (Панас Мирний);
Навіть серед читачів, котрі вважали себе народолюбцями, зустрічалось немало, схожих на ту панійку, що гірко плакала над книжкою з народного побуту, довідавшись з неї, що селяни-“мужики”, виявляється, не п'ють вранці кофе... (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)