пардон
ПАРДО́Н, рідко.
1. виг. Вибачте, пробачте, даруйте.
– Дуже вам вдячний, Маріє Сергіївно .. – Олександра Василівна! – гнівно виправив його Мічурін. – Пардон... (О. Довженко);
Одного разу, відкидаючи за плече неслухняну косу, Мері випадково зачепила кінчиком її мою щоку. – Пардон! – перепросила вона мене по-французькому, як то водилось у їхній сім'ї (Б. Антоненко-Давидович).
2. у знач. ім. пардо́н, у, ч. Те саме, що проще́ння.
Заповідаю Вірним всім піти в похід хрестовий Проти всіх плюгавих, одчайдушних.., Їх нам треба нищить без пардону! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)