пардон
ПАРДО́Н, рідко.
1. виг. Вибачте, пробачте, даруйте.
— Дуже вам вдячний, Маріє Сергіївно.. — Олександра Василівна! — гнівно виправив його Мічурін. — Пардон… (Довж., І, 1958, 424).
2. у знач. ім. пардо́н, у, ч. Те саме, що проще́ння.
Заповідаю Вірним всім піти в похід хрестовий Проти всіх плюгавих, одчайдушних.., Їх нам треба нищить без пардону! (Л. Укр., І, 1951, 101).
Проси́ти (попроси́ти, блага́ти, заблага́ти і т. ін.) пардо́ну:
а) просити пробачення; пробачатися.
[Паллада:] Дозвольте просить у вас пардону — від "кавалерів" усіх портів нашої планети (Корн., І, 1955, 49);
б) просити милості.
Перед ними було два шляхи в завтрашній день: або покаятися і просити пардону у великих панів, або раз назавжди піти обраним шляхом (Кол., Терен.., 1959, 288).
Словник української мови (СУМ-11)