паркий
ПАРКИ́Й, а́, е́.
1. Дуже насичений теплою парою, вологою.
Парке, тепличне повітря стоїть над мокрими городами (З. Тулуб).
2. Жаркий, душний внаслідок надмірних випарів.
Сонце вже випливало з-за обрію. День обіцяв бути гарячий і паркий (Ю. Бедзик).
3. Від якого йде пара; який випускає теплі випари.
Вариво клекотіло в казанах, .. паркий дух ситної страви, прозорий димок слався на галявині (К. Гордієнко);
Землі паркій, мов сизуватій птиці, На крила впала райдужна краплинь (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)