парламентер
ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч.
Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою.
Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (З. Тулуб);
// розм. Про людину, уповноважену вести які-небудь переговори, про що-небудь домовлятися.
Пояснення художника вони не зрозуміють, шедевр від мазанини епігона самі не відрізнять. Їм потрібен свій провідник до царства Муз, як і художникам потрібен певний парламентер на переговорах з великим, але малознаючим живопис, бізнесом (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)