парламентер
ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою.
Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552).
Словник української мови (СУМ-11)