Великий тлумачний словник сучасної мови

парламентер

парламенте́р

-а, ч.

Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. парламентер — парламенте́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. парламентер — ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою. Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (З. Тулуб); // розм.  Словник української мови у 20 томах
  3. парламентер — парламенте́р (франц. parlementaire, від parler – говорити) особа, уповноважена військовим командуванням однієї з воюючих сторін провадити переговори з військовим командуванням іншої воюючої сторони на театрі воєнних дій.  Словник іншомовних слів Мельничука
  4. парламентер — ПАРЛАМЕНТЕ́Р, а, ч. Особа, уповноважена однією з воюючих сторін вступити в переговори з іншою. Якуб Собєський розумів небезпеку і вимагав від Хоткевича надіслати до турків парламентерів з пропозицією миру (Тулуб, Людолови, II, 1957, 552).  Словник української мови в 11 томах