паровий
ПАРОВИ́Й¹, а́, е́.
1. Прикм. до па́ра² 1.
Парова сила;
// Який служить для одержання, скупчення пари.
У топці парового казана палали сухі дрова (С. Чорнобривець);
// Який приводиться до дії силою пари.
– Там, – у самій середині садка, – он бач високий димар – там у нас парова машина (Панас Мирний);
Кузня двигтить від важких ударів парових молотів (І. Сенченко);
// Який використовує тепло пари.
Залежно від виду теплоносія центральні системи опалення називаються паровими, водяними і повітряними (з наук. літ.).
2. Приготовлений для споживання дією пари.
Парові котлети.
ПАРОВИ́Й², а́, е́.
Який знаходиться під паром (див. пар¹).
Гречку сіють у паровому полі до сівби озимини і після збирання основних культур, які рано звільняють поле (з наук. літ.);
// Заснований на використанні парів.
В епоху Київської Русі існували різні системи землеробства – вирубна, перелогова та парова з двопільною і трипільною сівозмінами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)