партизанити
ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.
1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном.
Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: – Куди йдемо? – Хіба не можна тут партизанити? (О. Гончар);
– Партизанили ми разом з Устимом Харитоновичем у вісімнадцятому році, кайзерівських генералів ганяли (А. Хижняк).
2. Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.).
– Тільки партизанити тепер не можна, браток .. Духом, настроєм, бойовим спрямуванням завжди залишайся фронтовиком, а поводитись учись інакше (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)