партизанити

ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм.

1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном.

Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: — Куди йдемо? — Хіба не можна тут партизанити? (Гончар, II, 1959, 110);

— Партизанили ми разом з Устимом Харитоновичем у вісімнадцятому році, кайзерівських генералів ганяли (Хижняк, Тамара, 1959, 34).

2. Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.).

— Тільки партизанити тепер не можна, браток.. Духом, настроєм, бойовим спрямуванням завжди залишайся фронтовиком, а поводитись учись інакше (Мик., II, 1957, 370).

Значення в інших словниках

1. партизанити — партиза́нити дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. партизанити — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. 2》 Діяти неорганізовано, недисципліновано; виявляти партизанщину (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. партизанити — ПАРТИЗА́НИТИ, ню, ниш, недок., розм. 1. Вести партизанську боротьбу; бути партизаном. Чим далі відходять тавричани від рідних місць, тим все частіше зринає між ними приглушена збентега [збентеженість] та сумніви: – Куди йдемо?...  Словник української мови у 20 томах