парубище
ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч., розм.
Збільш. до па́рубок 1.
Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Панас Мирний);
Мар'яна навшпиньках підійшла до ліжка: – Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)