парубкування
ПАРУБКУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. парубкува́ти.
Давніш, ще за часів парубкування, здавалось мені, наче у мене вовча натура, потребуюча самотини (М. Коцюбинський);
Левкові чи не вперше за все парубкування стало чогось тоскно (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)