парубище
ПАРУБИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до па́рубок 1.
Лушня був широкоплечий парубище, високий, бравий (Мирний, І, 1949, 260);
Мар’яна навшпиньках підійшла до ліжка: — Ну, то й чого ти валяєшся, парубище отакенний! (Головко, І, 1957, 158).
Словник української мови (СУМ-11)