парубків

ПА́РУБКІВ, кова, кове.

Прикм. до па́рубок; належний парубкові.

По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський);

На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. парубків — -кова, -кове. Прикм. до парубок; належний парубкові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. парубків — ПА́РУБКІВ, кова, кове. Прикм. до па́рубок; належний парубкові. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
3. парубків — Парубків, -кова, -ве Принадлежащій парню.  Словник української мови Грінченка