парубок
ПА́РУБОК, бка, ч.
1. Молодий чоловік; юнак.
Еней був парубок моторний І хлопець хоч куди козак (І. Котляревський);
Попереду з веслом у руці, насвистуючи якусь пісеньку, шкутильгає босоногий парубок (М. Стельмах).
2. Нежонатий чоловік.
– Хіба ж ти не знаєш, що він не парубок, що він жонатий? – сказав батько (І. Нечуй-Левицький).
(1) Стари́й па́рубок – немолодий чоловік, який ніколи не був одруженим.
Як це сталося, що вона пішла за нього, вічного наймита, старого парубка, бурлаку, .. – і досі не знає (М. Коцюбинський).
◇ (2) Соло́м'яний па́рубок, жарт. – непривабливий, негарний хлопець.
Солом'яний парубок золоту дівку бере (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)