парубота
ПАРУБО́ТА, и, ж., розм.
Збірн. до па́рубок 1.
Улицею [вулицею] іде гурт хлопців. Попереду Семенець, розмахуючи полами од пальта. Парубота поспішала слідом (С. Васильченко);
Скоро зібрав він паруботу, здебільшого таких же братчиків, як і сам, готових заради нього у огонь і в воду (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)