парубота
ПАРУБО́ТА, и, ж., розм. Збірн. до па́рубок 1.
Улицею іде гурт хлопців. Попереду Семенець, розмахуючи полами од пальта. Парубота поспішала слідом (Вас., II, 1959, 48);
Скоро зібрав він паруботу, здебільшого таких же братчиків, як і сам, готових заради нього у огонь і в воду (Тют., Вир, 1964, 22).
Словник української мови (СУМ-11)