парубків

ПА́РУБКІВ, кова, кове. Прикм. до па́рубок; належний парубкові.

По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (Коцюб., І, 1955, 234);

На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (Панч, Гомон. Україна, 1954, 104);

Парубкова свита.

Значення в інших словниках

1. парубків — -кова, -кове. Прикм. до парубок; належний парубкові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. парубків — ПА́РУБКІВ, кова, кове. Прикм. до па́рубок; належний парубкові. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський); На парубків крик і жіноче голосіння почав збігатися ярмарок (П. Панч).  Словник української мови у 20 томах
3. парубків — Парубків, -кова, -ве Принадлежащій парню.  Словник української мови Грінченка