парубочий
ПАРУБО́ЧИЙ, а, е.
Те саме, що парубо́цький.
Вараву здивувала і образила парубоча впертість (М. Стельмах);
Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (А. Головко);
Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Ліс зашумів весняними, парубочими шумами, сосни запахли смолкою (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)