парубоцький
ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до па́рубок 1.
Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Г. Косинка);
Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Н. Кобринська);
// Належний парубкові; парубків.
Посеред кола замайоріла Дарчина голова, кружачи в парі то з парубоцькою шапкою, то з дівоцькою хусткою (Леся Українка);
// Власт. парубкові.
Що мені найбільше подобається в дядькові – так то той парубоцький, палкий вогонь, котрий так і грає в його сірих очах (М. Коцюбинський);
Ось тепер він покаже парубоцьке право батькам: двічі вони сватали його – нічого не вийшло, а втретє – посватається сам (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)