парубоцький

ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́рубок 1.

Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Кос., Новели, 1962, 160);

Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Кобр., Вибр., 1954, 192);

// Належний парубкові; парубків.

Посеред кола замайоріла Дарчина голова, кружачи в парі то з парубоцькою шапкою, то з дівоцькою хусткою (Л. Укр., III, 1952, 671);

// Власт. парубкові.

Що мені найбільше подобається в дядькові — так то той парубоцький, палкий вогонь, котрий так і грає в його сірих очах (Коцюб., І, 1955, 467);

Ось тепер він покаже парубоцьке право батькам: двічі вони сватали його — нічого не вийшло, а втретє — посватається сам (Стельмах, І, 1962, 535).

Значення в інших словниках

1. парубоцький — парубо́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. парубоцький — -а, -е. Прикм. до парубок 1). || Належний парубкові; парубків. || Власт. парубкові.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парубоцький — ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́рубок 1. Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Г. Косинка); Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. парубоцький — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. парубоцький — Парубоцький, парубочий, -а, -е Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. ІІ. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108.  Словник української мови Грінченка