парубоцький

парубо́цький

-а, -е.

Прикм. до парубок 1).

|| Належний парубкові; парубків.

|| Власт. парубкові.

Значення в інших словниках

1. парубоцький — парубо́цький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. парубоцький — ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́рубок 1. Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Г. Косинка); Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Н.  Словник української мови у 20 томах
3. парубоцький — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. парубоцький — ПАРУБО́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до па́рубок 1. Вулиця, захлинувшись парубоцькою піснею, знову гуляє під голосні удари бубна (Кос., Новели, 1962, 160); Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася (Кобр., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. парубоцький — Парубоцький, парубочий, -а, -е Свойственный, принадлежащій парню, юношѣ. Годину урве собі на гуляння парубоцьке. МВ. ІІ. 11. Парубочі голоси обзивались піснею десь далеко за ставком. Левиц. Пов. 108.  Словник української мови Грінченка