парубочий

ПАРУБО́ЧИЙ, а, е. Те саме, що парубо́цький.

Вараву здивувала і образила парубоча впертість (Стельмах, І, 1962, 443);

Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (Головко, II, 1957, 18);

Лаврін знав парубоцький звичай і повів усю парубочу ватагу в шинок (Н.-Лев., II, 1956, 313).

Значення в інших словниках

1. парубочий — парубо́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. парубочий — -а, -е. Те саме, що парубоцький.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парубочий — ПАРУБО́ЧИЙ, а, е. Те саме, що парубо́цький. Вараву здивувала і образила парубоча впертість (М. Стельмах); Десь аж на тім краю села два голоси парубочі хрипко горлали пісні (А.  Словник української мови у 20 томах
4. парубочий — Парубо́цький і парубо́чий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)