парча
ПАРЧА́, і́, ж.
Складноузорчаста тканина, зроблена з шовкових і золотих чи срібних ниток або ниток, що їх імітують.
На середині землянки стояв круглий столик, вирізаний із дубового пня і застелений парчею (І. Франко);
Знайшовся подарунок і для Настиної матері – царгородська парча на керсетку (З. Тулуб);
* У порівн. Хлопці тим часом мовчки поклали Кіндрата на м'якому листі нападаному, на червонястому із осінніми крапками смертними, як тая парча, листі золотому... (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)