парча
ПАРЧА́, і́, ж. Складноузорчаста тканина, зроблена з шовкових і золотих або срібних чи імітуючих їх ниток.
На середині землянки стояв круглий столик, вирізаний із дубового пня і застелений парчею (Фр., IV, 1950, 176);
Знайшовся подарунок і для Настиної матері — царгородська парча на керсетку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60);
*У порівн. Хлопці тим часом мовчки поклали Кіндрата на м’якому листі нападаному, на червонястому із осінніми крапками смертними, як тая парча, листі золотому… (Тич., І, 1957, 273).
Словник української мови (СУМ-11)