пасти
ПА́СТИ¹, су́, се́ш, недок.
1. кого, що, рідко без дод. Виганяти худобу, птицю на пашу, пасовисько, доглядаючи за нею.
Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом (Т. Шевченко);
Я все була у роботі та роботі: коли не гусей пасла, то шила; коли не шила, то пряла (Панас Мирний);
Спершу не з якою охотою пішов був Артем до отари. Але скоро звик і до овець, і до степу, де пасли, і до діда-чабана (А. Головко);
* Образно. Я – добрий вітер, я пасу вам хмари На голубих лугах ясного неба (І. Муратов).
2. без дод., діал. Пастися.
Тут ущипне [вівця] травку, там ущипне та й далі, та й далі. Не пасе так, як худобина, тілько щипле, як дитина (І. Франко).
◇ Куди́ Мака́р теля́т не ганя́в (рідше не ганя́є, не го́нить і т. ін.) <�Де Мака́р теля́т пасе́ (не пас)> див. ганя́ти;
(1) Не пас свине́й хто з ким – хтось не був з кимсь у товариських взаєминах і не терпить фамільярності.
– Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служити, то не тикай на мене, бо я тут пан, – промовив уже сердито Бродовський (І. Нечуй-Левицький);
(2) Па́сти за́дніх (за́дні) – відставати від когось або поступатися перед кимсь у чому-небудь.
[Пріська:] Що захоче Никодим, то так і буде, навіть і Пилип Дорофейович при них вже став задніх пасти (І. Карпенко-Карий);
– Та й ти ж на педпрактиці не пас задніх (М. Стельмах);
А я? Хвалитися не звик, але теж не пас задніх (А. Крижанівський);
– То отже слухай, Христино батьківно, – жартує панич. – Будь однині моєю слугою і дай мені, будь ласка, умитися... Шабаш тепер, Маріє Іванівно! Пасіть задні (Панас Мирний);
(3) Па́сти ластів'я́т (пташо́к) – бездумно вдивлятися у кого-, що-небудь, думаючи про щось інше.
– Не можу терпіти людей, що з ідіотською усмішкою пасуть ластів'ят, в той час коли йдеться про такі речі (О. Гончар);
(4) Па́сти очи́ма (о́ком, зо́ром, по́глядом) кого, що, на кого – що, за ким – чим, в що і без дод. – дуже пильно стежити за ким-, чим-небудь або здійснювати контроль, нагляд за кимсь.
Полю просо за током, а він мене пасе оком (прислів'я);
Хоч оба [обидва] ми з братом Митродором І день і ніч довкола пасли зором, В монастирі ще панував спокій (І. Франко);
Все нишпорить [в'язень] очима по стінах загорожі. Так і паси його очима, бо незчуєшся, як не стане (В. Винниченко);
Після першої спроби більше не приставав [слідчий], лише пас очима оддалік та дослухався до розмов одним вухом (І. Багряний);
Він би й пішов звідси з великою охотою, та як підеш, коли, здається, кожне так і дивиться на тебе, не спускає очей, а найперше – Пистина Майорчик пасе поглядом (Є. Гуцало);
// дивитися на що-небудь, розглядати.
Держачи руки під кожухом, очима пасу на всі боки (І. Франко);
Ступаючи з ломакою попереду, він зухвало пас очима в глитайські двори (О. Гончар);
Вадим вродливий надзвичайно, дівчата так і пасуть його очима (Ю. Мушкетик);
Попаса́ти очи́ма (час від часу).
Я часто вже крізь тин очима попасав. Який чудовий плід там .. скрізь понависав (І. Франко);
(5) Па́сти о́чі перев. на чому:
а) пильно дивитися.
Сльоза, похнюпившись, потайки спідлоба пас очі на Катриних колінах (П. Панч);
Варто йому [учителю] відвернутися – і вже Конопельський пасе очі під партою (Ю. Збанацький);
б) (на що) зазіхати на що-небудь, прагнути заволодіти чимсь.
– А ти, Микито, ґрунтика не продавай, бо вже отой Петренко пасе на його [нього] очі (С. Васильченко);
(6) Па́сти сви́ні з ким, перев. із запереч. – бути з ким-небудь у товариських, приятельських, фамільярних стосунках.
– Чого ти кричиш на мене! Ну, я з тобою свиней не пас! Ну, коли хочеш в мене служить, то не тикай на мене, бо я тут пан , – промовив вже сердито Бродовський (І. Нечуй-Левицький);
Ганна виговорювала чоловікові: – Стидався би, Тимофію! Як ти до дядька Оксентія кажеш? Що ти з ним .. разом свині пас? (Ю. Смолич);
(7) Хоч на ли́сині паси́ (роби́) що – немає місця для чого-небудь.
– От тепер і пострибайте без земельки, а худобу хоч на лисині паси! (П. Панч).
ПА́СТИ², паду́, паде́ш.
Док. до па́дати 1–5, 7–9, 11.
Осінні морози пали – вечори й ранки стали морозити (Марко Вовчок);
Ось-ось паде блискавиця, ось-ось ударить грім (М. Коцюбинський);
Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали (І. Котляревський);
Далі пав [Наум] перед образами навколішки і моливсь (Г. Квітка-Основ'яненко);
Я пав духом на час, я заслаб в самоті, Весь погнувся під горя вагою (П. Грабовський);
Один дощик об Миколі Випав в ранню добу... Тут ще пошесть престрашенна Пала на худобу... (І. Манжура);
А до того ще й голодний рік настав, – дощів, кажуть, не було до самого Петра; яка була скотина, пала за літо (Д. Мордовець).
Словник української мови (СУМ-20)